Завданнями загальної середньої освіти є виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів (ст. 5 Закону України «Про загальну середню освіту»).

 

Здоров’я – це гармонійне поєднання фізичного, психічного, духовного й соціального здоров’я як результат самодисципліни, самопізнання, самореалізації на основі стійкої потреби бути здоровим. Так як більшу частину доби дитина проводить у школі, основним завданням процесу навчання є не тільки навчити, сформувати певні вміння та навички, розвинути творчий потенціал, а й максимально зберегти здоров’я учнів: організувати навчально-виховний процес як здоров’язбережувальний простір. Це сприяє формуванню розвиненої й творчо мислячої особистості, що володіє міцними базовими знаннями з навчальних предметів за умови збереження й зміцнення здоров’я учнів як найвищої загальнолюдської цінності.

Здоров’язбережувальний простір навчального закладу ми розуміємо як багаторівневу освітню систему і соціально організоване виховне середовище, у якому пріоритетами є здоровий спосіб життя, культура здоров’я, прогнозування та здійснення здоров’язбережувальної діяльності – загалом, забезпечена здоров’яспрямована діяльність. Врахування індивідуальних особливостей дітей, застосування технологій створення психологічного комфорту підвищують якість засвоєння знань учнями, позитивно впливають на їх здоров’я.

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти визначає основні компетентності особистості, серед яких – здоров’язбережувальна – здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей. Здоров’язбережувальна компетентність виступає як ключова, що формується на міжпредметному рівні шляхом оволодіння предметними компетенціями з урахуванням специфіки предметів і пізнавальних можливостей учнів основної школи та предметна – у результаті засвоєння змісту предметів освітньої галузі й оволодіння учнями відповідними компетенціями.

Таким чином, здоров’язбережувальна компетентність – це характеристики, спрямовані на збереження власного фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я, здоров’я оточуючих, дбале ставлення до природних ресурсів.

Отже, результатом навчання повинен бути розвиток здоров’язбережувальної компетентності учнів, зокрема, збільшення обсягу їх знань щодо збереження життя та зміцнення здоров’я, поглиблення навичок та вмінь (прийняття рішень, розв’язання проблем, творчого та критичного мислення, спілкування, самооцінки та почуття гідності, протистояння негативному психологічному впливові, подолання емоцій і стресу, а також розвиток співчуття та відчуття себе як громадянина), усвідомлення учнями необхідності відповідати за своє життя і здоров’я, дбати про здоров’я оточуючих, збереження стану навколишнього середовища.

Фахівцем освітніх питань здоров’я, організатором освітньої здоров’яспрямованої діяльності навчального закладу є учитель основ здоров’я, який володіє особливими професійними компетентностями, а саме:

  • він має бути переконаним, що власна поведінка та спосіб життя визначають тривалість і якість життя, здоров’я, безпеку та благополуччя;
  • необхідно формувати в учнів цінності, ставлення, уміння й навички, що здійснюється шляхом розвитку життєвих навичок. При цьому слід усвідомлювати, що знання учнів не свідчать про його намір реалізувати їх у своєму житті;
  • необхідно застосовувати ефективні педагогічні технології, а змістом освіти мають бути ситуації реального життя учнів, основні сфери їх діяльності, потреби, проблеми, рівень і актуальні завдання розвитку особистості.

За таких умов учитель зможе вирішити головне завдання навчання з предмета «Основи здоров’я» – вплинути педагогічними методами на свідомість і поведінку учнів шляхом розвитку у них життєвих і спеціальних навичок, сприятливих для здоров’я, безпеки і гармонійного розвитку.

Предмет «Основи здоров’я» має головну мету – розвивати в учнів здоров’язбережувальну компетентність: набувати знань про здоров’я і безпеку, розвивати навички безпечної поведінки для життя і здоров’я, набувати досвіду здорового і безпечного способу життя, формувати в учнів ціннісне ставлення до власного життя і здоров’я.

Навчання основам здоров’я передбачає використання технологій і методів роботи, які забезпечують педагогічний вплив на свідомість і поведінку учнів шляхом розвитку у них життєвих навичок, сприятливих для здоров’я, безпеки та гармонійного життя. В основу викладання основ здоров’я покладено одну з найефективніших із сучасних педагогічних методик – освіту на основі набуття життєвих навичок (ООЖН), яка спрямована на формування здорової і просоціальної особистості, гармонійно поєднує функції навчання, виховання та розвитку соціально-психологічної компетентності учнівської молоді. Тому необхідна організація практичної, ігрової, індивідуальної та колективної діяльності учнів, що базується на суб’єкт-суб’єктній взаємодії вчителя з учнями, учнів між собою.

Так, цілісну систему здоров’язбереження, яка реалізується через модель Школи сприяння здоров’ю, організовано у Білківській ЗОШ І-ІІІ ст. Тростянецької районної ради Сумської області (директор – Людмила Борисівна Маленко, заступник з навчально-виховної роботи – Алла Вікторівна Савченко). У закладі створено умови для реалізації здоров’яспрямованих напрямів роботи, впровадження еколого-валеологічних проектів і дослідно-експериментальної роботи. Головними дійовими особами, які піклуються про здоров’я учнів у начальному закладі, є учителі, які впроваджують та використовують у своїй роботі здоров’язбережувальні технології. Серед них – учителі хімії та основ здоров’я Ілона Іванівна Капелько, біології та географії Людмила Федорівна Курило, початкових класів Валентина Василівна Краснікова, Ганна Володимирівна Панченко, Марина Олександрівна Кожушко та Валентина Олександрівна Голуб, фізкультури Володимир Федорович Гордієнко.

Найважливішим та основним формуючим чинником здорового способу життя є оптимальний руховий режим – один із основних компонентів здорового способу життя. І реалізуватися він має з позицій цілісно-системного підходу до виховання дитини в освітньому закладі. З нового навчального року учні та вчителі Білківської школи розпочинають кожний день із ранкової зарядки: учні під музичний супровід виконують динамічні, дихальні, для збереження зору вправи.

 

 

У навчальному закладі на високому рівні проходять олімпійські уроки. Школярі є учасниками щорічного легкоатлетичного кросу, присвяченого олімпійському чемпіонові Володимиру Петровичу Куцу, а педагогічні працівники 7 лютого (у день народження земляка-олімпійця) здійснюють лижний похід на малу батьківщину легендарного спортсмена.

 

Запорукою ефективної взаємодії школи та сім’ї є педагогічна підготовленість батьків до виховання своїх дітей. Так, з метою формування родинних традицій до занять фізичною культурою та спортом, залучення сімей до рухової активності і занять фізичною культурою, зміцнення психологічних та емоційних стосунків у сім’ях шляхом об’єднання зусиль для досягнення спільних цілей під керівництвом педагогів проводяться виховні та спортивно-масові заходи, найяскравішим прикладом яких є традиційне родинно-спортивне свято «Здорова дитина – здорова родина».

Носієм передового педагогічного досвіду з питань упровадження здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховний процес є  учитель хімії та основ здоров’я Білківської ЗОШ І-ІІІ ст. Ілона Іванівна Капелько (у 2017 році досвід учителя занесено до районної картотеки ППД освітян Тростянеччини). У листопаді 2017 року педагог представила раціональні ідеї свого досвіду здоров’яспрямованої діяльності  в рамках І обласної науково-педагогічної конференції «Розвиток особистісно-професійної компетентності педагогів для реалізації проблеми «Навчальний заклад – територія здоров’я», яка була проведена Сумським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти. Стаття Ілони Іванівни «Сучасні підходи до створення здоров’язбережувального освітнього середовища в навчальному закладі» ввійшла до збірника наукових праць учасників конференції. У ній учитель розкриває проблеми та шляхи збереження здоров’я учнів, обґрунтовує важливість створення здоров’язбережувального середовища у загальноосвітньому навчальному закладі.

Отже, формуючи в учнів стійку мотивацію до здорового способу життя та здійснюючи здоров’язбережувальні заходи, спрямовані на усвідомлення школярами цінності свого життя і здоров’я, педагоги зможуть вплинути на свідомість і поведінку учнів для розвитку у них життєвих і спеціальних навичок, сприятливих для здоров’я, безпеки і гармонійного розвитку особистості. Здоров’я дітей та підлітків – основа здоров’я нації!

 

 

Автор:

Разбєйко Людмила Василівна, методист комунального закладу 

Тростянецької районної ради «Районний методичний центр»

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Закон України «Про загальну середню освіту», ст.5 ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 28, ст.230 )
  2. Освітня здоров’яспрямована діяльність у 2017-2018 навчальному році. Методичні рекомендації педагогам/ Укл. В.М.Успенська. Суми: ФОП Цьома С.П., 2017.– 80 с.
  3. Успенська В.М. Принципи здоров’язбережувальної педагогіки/ Успенська В.М.//Педагогічна трибуна. – 2014.–№ 11.– с.6-9.
  4. http://autta.org.ua/
  5. http://osvita.ua/school/lessons_summary/administration/38128/
  6. http://old.mon.gov.ua/ua/often-requested/state-standards/